Що таке промисловий альпінізм
В інформаційному розділі нашого сайту Ви можете знайти корисну інформацію про розрахунки, технології та методи виконання робіт.
Промисловий альпінізм – це професія і одночасно технологія проведення робіт у місцях, доступ до яких ускладнений у зв’язку з їх розташуванням на великій висоті.
З назви зрозуміло, що ця технологія полягає у застосуванні спеціального висотного спорядження та навичок, пов’язаних із верхолазною діяльністю у безопорному просторі та подоланням перешкод на об’єктах міської інфраструктури.
Промислові альпіністи затребувані не тільки на великих виробничих і комерційних підприємствах, але й на цивільних об’єктах, де дуже багато робіт пов’язані з висотної діяльністю.
У якості спорядження для ведення висотної діяльності використовуються альпіністські мотузки, страхувальні системи, спускові та страхувальні пристрої, каски, карабіни та різні види затискачів. Сучасне обладнання дозволяє добиратися в різні робочі області, а також дає можливість перебуваючи на висоті діяти ефективно і безпечно.
Зміст:
Історія виникнення
Промисловий альпінізм почав зароджуватися кілька століть тому, коли моряки парусного флоту почали використовувати мотузки для закріплення свого тіла у підвішеному стані під час ремонту щоглів та встановленні вітрил. Вже тоді з’явилося багато способів в’язки вузлів, які згодом узяли на озброєння професійні монтажники.
Напевно, були й окремі сміливці, які без жодної страховки забиралися на дахи високих на той час будинків і робили якісь разові роботи, але вони залишалися невідомими, а сам принцип виконання не мав масового характеру і був не дуже схожий на сучасний альпінізм.
Перший промисловий альпініст у СНД
Першим таким альпіністом-висотником по праву вважається майстер-покрівельник Петро Телушкін. В 1830 він зумів відремонтувати хрест і триметрову фігуру ангела, що розташовані на самій верхівці шпиля Петропавлівського собору в Санкт-Петербурзі (висота їх установки – 122,5 метра).
На підготовку та організацію цієї унікальної операції пішло дві доби. За перший день Телушкін зміг дістатися лише до яблука — круглої основи, на якій встановлено хрест. У своїй найширшій частині воно віддалено від поверхні шпиля більш ніж на два метри, тому подолати його можна лише у практично горизонтальному положенні.
Петро зміг спорудити необхідну систему кріплень для утримання свого тіла і після кількох невдалих спроб перекинув мотузку через хрест. Так він отримав необхідний важіль, за допомогою якого зміг потрапити на верх і зробити потім зручні мотузкові сходи.
По ній протягом шести тижнів, щодня, виключаючи найнесприятливіші, майстер піднімався на шпиль, щоб закріпити листи обшивки, відремонтувати фігуру ангела (у нього вітром відірвало крило) та відновити стан хреста. Він зробив цю роботу сам, заощадивши скарбниці величезні гроші.
Інформація про подальшу долю відважного покрівельника не збереглася. Кажуть, що імператор Микола I подарував йому велику суму грошей та грамоту, що дає право на безкоштовну порцію спиртного в будь-якому шинку. Телушкін її втратив і отримав натомість спеціальне тавро на шиї, що забезпечує ті ж привілеї. Приходячи до питного закладу, він клацав по ньому вказівним пальцем. Так з’явився добре відомий сьогодні жест, пов’язаний із вживанням алкоголю.
Як би там не було, але Петро Телушкін заклав основи професії промислового альпініста та показав, що вона має гарне майбутнє.
Промисловий альпінізм у XIX-XX століттях
Подальший розвиток промислового альпінізму пов’язаний із зростанням великих міст і будівництвом у них висотних будівель — передусім у Америці. На об’єктах на той час використовувалась переважно ручна праця, люди працювали на величезній висоті практично без будь-якої страховки.
З того часу збереглося безліч фотографій, від яких у сучасної людини перехоплює дух — монтажники стоять або сидять на вузьких балках, тимчасових помостах, невеликих виступах, а поряд з ними провалля висотою кілька сотень метрів. Не дивно, що рідко яке будівництво обходилося без людських жертв – наприклад, при зведенні знаменитого Empire State Building загинуло 5 людей.
У Радянському Союзі альпіністів активно залучали до освоєння гірських районів, пошуку родовищ, будівництва гідроелектростанцій. Добре відомий внесок людей цієї професії у захист блокадного Ленінграду від бомбардувань — вони накривали маскувальними чохлами куполи православних храмів, щоб позбавити німецьких льотчиків природних орієнтирів на місцевості. 1944 року вони ж знімали маскування, проводили інвентаризацію пошкоджень та складали список необхідних ремонтних робіт.
Офіційне визначення, що таке промисловий альпінізм, з’явилося у СРСР 1964 року. У перелік трудових спеціальностей було введено професію скелелаза-монтажника. Трохи пізніше почався активний розвиток екіпірування та інструментів, на початку 70-х років було розроблено альпіністський трос та з’явилися надійні страхувальні пристрої.
Одночасно почали відкриватися навчальні курси, де готували професійних промислових альпіністів. Їх стали використовувати для будівництва гребель, фарбування будівель, миття вікон і т.д.
Сьогодні професія “промисловий альпініст” існує офіційно та поширена у всьому світі. В даний час фахівці цього профілю потрібні при проведенні найрізноманітніших видів робіт.
Сфери застосування промислового альпінізму
Замовити послуги промислових альпіністів у багатьох випадках простіше, ніж зводити риштування або намагатися отримати доступ до необхідного місця за допомогою підйомника, верхолази не обмежені висотою об’єкта і не потребують вільного місця під робочою зоною.
Також варто враховувати, що залучення висотників зазвичай обходиться дешевше, ніж альтернативні варіанти виконання робіт.
Поширені види діяльності:
1. Ремонт, миття та фарбування фасадів;
2. Герметизація міжпанельних швів на зовнішніх стінах житлових будинків;
3. Монтаж кондиціонерів;
4. Миття вікон;
5. Встановлення висотних рекламних конструкцій;
6. Прибирання снігу та видалення бурульок;
7. Підняття габаритних вантажів, які не можна занести через двері;
8. Обрізання аварійних дерев (якщо валка звичайним способом може призвести до пошкодження будівель, дротів, транспорту тощо);
9. Виконання будь-яких будівельно-монтажних робіт, якщо використання інших засобів економічно недоцільне або неможливе через особливості конфігурації об’єкта.
Завантаження промислових альпіністів навесні та влітку набагато вище, ніж узимку — більшість зазначених робіт проводиться у теплу пору року. Але деякі послуги актуальні і в мороз, необхідно лише мати на увазі, що вони підпадають під визначення висотних робіт і тому заборонені при:
1. Поривах вітру понад 15 м/с (якщо робота проводиться з конструкцією, що має велику парусність, то норматив ще жорсткіший — не більше 10 м/с);
2. Тумані, що обмежує видимість у межах робочого місця;
3. Зледеніння дротів, дерев і самої конструкції, що встановлюється.
Переваги використання промислових альпіністів перед іншими способами доступу до висотних об'єктів
Технологія промислового альпінізму має наступний ряд переваг у порівнянні із застосуванням спеціальної техніки, підйомників, автовеж, колисок і т. д.:
1. Оперативність. Альпіністи можуть розпочати роботу протягом декількох годин після виклику, більшість же технічних засобів потребує певного часу на монтаж;
2. Відсутність ризику пошкодження поверхні. Особливо це важливо під час роботи з великими площами скління;
3. Нижча вартість;
4. Можливість роботи на будь-якій висоті. Альпіністи закріплюють страхувальне обладнання на даху, тому поверховість будівлі не має значення;
5. Універсальність. Технологія застосовна будь-яких об’єктах, зокрема й умовах обмеженого простору, складної конфігурації (телевежі, мости), неможливості застосування техніки (лінії електропередач, греблі, тісна забудова);
6. Безпека. Альпіністське обладнання швидко демонтується, тому його не потрібно охороняти, якщо роботи на об’єкті виконуються протягом кількох днів.
Промисловий альпінізм – це важливий та дуже потрібний вид діяльності для сучасного міста. Без представників цієї професії підтримувати обережний та красивий зовнішній вигляд будівель було б дуже складно, а їхній поточний ремонт виконувався б довше і коштував набагато дорожче.
